для тебе

Я знаю, що ти десь є. Так так. Саме ТИ. Десь серед 7 мільярдів людей є Ти. Той з ким я проведу своє життя. Нехай у нас не буде мільйонних статків, маєтку, айфонів та свого бізнесу.У нас не буде конкретного місця проживання. Але у нас буде дещо більше. Ми будемо подорожувати, дивитись на зірки, пити гарячий чай та насолоджуватись тією миттю що є "саме зараз". Ми побуваємо усюди. У величезних містах та маленьких містечках. Біля моря та десь у закарпатьських лісах.У нас буде те, чого не має у більшості - спокій та свобода. Я впевненна, що це не моя хвора уява, а дійсно ти такий десь є.

Вона любила чорну, як земле, каву вранці
І з гірчинкою перцю.
Прокинулась,
І як завжди не у своїй квартирі,
А десь, де подертий леноліум
І якогось біса вибиті двері
У ліжку з бородатим, грубим або ж з худорлявим
Імена яких, вона звичайно не пам ятала(або навіть не знала)

А вони того й не прагнули.
А вони того й не варті.

І ломить все тіло,
Болить голова
На прокуреній кухні
Порожні пляшки з-під вина.
Настільки ж порожні, як її душа.

Насправді, набридло прокидатись будь-де
Та щоночі Червоний Ірод обіцянки дає,
Що зранку прокинеться з тим,
Хто чорною кавою з перцем напоїть
Та, як колись, обніме, заспокоїть.

З тим, через кого це все почалось.

Ти мені даруєш бріліанти
Бо думаєш, що для мене вони - антиоксиданти.
Ти пригощаєш мене заморським шампанським
Бо думаєш, що для мене воно наче гурманське.
Ти дивуєшся, чому я ще не з тобою у ліжку
Чому не кохаю тебе ані трішки.
А я, пам'ятаєш, показала тобі одну акварель
Ти подивився й спитав:
"-Що це в біса за кольоровий коктейль?"

Я не образилась.
Мені було лиш смішно.
А ти гадай далі
Чому я ще не з тобою у ліжку.

Від моління у церквах
Болить у коліні.
Від вина
В голові затміння.
Від дешевих цигарок
Болить у легенях.
Від твоїх поцілунків
Печуть уста.

Тебе нема.
Уже день. Чи два.
Чи чорт знає скільки.
І де ти? І з ким ти?

Та пройшло уже більше.
У церквах догоріли свічки.
Від вина - спорожнілі пляшки.
А дешеві цигарки стали вже дорогими,
Те, що зветься легені -
Тепер їх немає й в помині.

І лише твої старі дарунки,
Себто пекучі (надіюсь щирі) цілунки,
До сих пір ще гріють уста.

І це на вічно.
І на вік пустота.

21.01.2015

Чуєш, щось шепче тобі так зневажливо й болюче.
То, хлопче, минуле твоє, колюче.
Воно імітує твоє щасливе майбутне,
Але, як озернешся до нього, зіграє з тобою злий жарт.
І це не минуче.

Ну подивися ти правді у вічі.
Якби минуле тебе не скалічило,
Ти б не загоював свої рани
Алкоголем та наркотиками.
Ти був би щасливим зі своїм минулим в майбутньому
без будь-яких "антибіотиків".

Чуєш, щось шепче тобі так зневажливо й болюче.
То, хлопче, минуле твоє
Уже не існуюче, але, курво, теке пекуче.

Слухай, хлопче, слухай.

27.01.15

Я шукаю відраду
У вині та мистецтві.
У цигарках та спітнілому тілі від сексу.

Коли жінка спить з жінкою, 
І з нею щаслива.
Коли чоловіки не опускаються до насилля.

Мені кажуть, що я божевільна, хвора і ненормальна.
та що з вище перечисленого є аморальним?

Є люди, нажаль
Які ні разу не відчували
Ні смаку в вині,
Ні оргазм від мистецтва.
Та що говорити про секс там.

Вони жруть вино
Як свині помиї.
А трахаються ніби
Один для одного нічиї.
Вони клянуть свою роботу.
Щоранку кудись поспішають, кажуть що на роботу.
(ідіоти, навіщо на неї поспішати, якщо ввечері клянуть її, наче блювоту)
У трикляті маршрутки
Тиснуться, наче у собачі будки.
(щоб наче встигнути на роботу, щоб начальник не змішав з болотом)
Та, дурні, вважають,
що їхне життя - ідеальне.
Та, дурні, не здогадуються
Наскільки воно у них аморальне.

22.01.15

перший, самостійний

Це був мій перший далекий самостійний!! стоп.
Хмельницький-Тернопіль-Львів.

Незнайшовши компанію я вже думала відкласти подорож до кращих часів, але прокинувшись в неділю зранку я все ж таки горіла бажанням кудись поїхати, аби не сидіти у місті. 
Швидо зібравши рюкзак і порахувавши кошти(що ледве дотягувало до 100 грн) я вийшла з дому, було десь пів 8 ранку.
З Хмельницького застопила швидко машину. Чоловік,що мене підвозив уже похилого віку, їхав прямісінько до Тернополя по якимось своїм справам і люб'язно погодився мене підвезти, звичайно що безкоштовно. У дорозі пригостив мене доманіми яблуками та пиріжками з тими ж самими домашніми яблуками)) висадивши мене біля круга у Тернополі, дуже любязний дідусь побажав мені удачі і ми розпрощались.
Чесно, самій було трохи страшнувато стопити, але не менш цікаво.
У Тернополі була вперше, міста не знаю взагалі, телефон простенький, тому на ньому не було GPS або карти, тому орієнтувалась і покладалась повністю на інтуїцію, але все ж таки вирішила скористатись паперовою звичайною картою, яка мені дуже допомогла.
Тернопіль - місто цікаве, але мене особо не вразило. Прогулялась по центру, по парку, познайомилась із цікавою жіночкою, що продавала на вулиці піддержані книжки. Мило з нею побалакали про літературу, улюблених письменників. Отримала від неї подаруночок - цікавеньку книжку. Неділя ранок людей на вулиці мало. Ставало трохи скучно, а було лиш початок 1...І тут мені в голову прийшла ідея зганяти до Львова. Недовго думаючи зорієнтувалась на своїй паперовій карті як дістатись до обїздної, що веде на Львів,запитала у місцевих як дістатись, я сіла на тролейбус, і от уже через хвилин 15-20 я стояла на виїзді з Тернополя,тримаючи палець догори із неймовірним запалом у душі та інтригуючим майбутнім.
Простояла я мабуть з годинку і нарешті мене підібрала парочка, що їхала до Львова аж з Вінниці. Пані Віра та пан Петро дуже любязні,чемні львівяни розпитували мене за подорожі, чи я не боюся,чи знають батьки і т.д. і дивувались як я,молода дівчина,можу собі таке дозволити) Дуже приємні люди, з ними було комфортно їхати та спілкуватись. Підвезли вони мене аж до самісінької Площі Ринок, за що їм велике дякую!Я подарувала їм на згадку малюночок, попередньо написавши побажання та вдячність)
І от я у прекрасному Львові! Ще раз пересвідчилась, що у місто Лева я закохана усім серцем. Прогулявшись по мальовничим вуличкам, познайомившись з такими ж подорожуючими як сама, я була неймовірно рада,що ризикнула і поїхала,а не залишилась сидіти у місті! У Львові гарне все. Будиночки, бруківка, люди, із їхнім розміренним темпом життя, кав ярні... ну усе вражає своїм витонченням та живописністю.
Нагулявшись вдосталь починало уже темніти...Було приблизно пів 7...І тут я зрозуміла, що стопити пізнувато і більш небезпечно. Порахувавши свої гроші я вирішила що вистачить на квиток на потяг.+ був студенський подруги, що дуже мені заощадив як проїзд на трамваї так і на потязі. Взяла білет на 20:40(благо були ще білети,бо народу було дуже багато,а раніше я неподумала взяти)і повернулась у центр гуляти далі.Вечірній Львів, запах справжньої львівської кави, чоловік, що грав на саксофоні...це був неймовірний вечір.
У поїзді також було цікаво. Познайомилась із негром на ім я Ернест, що розповідав мені про Африку,з якої він родом, про своє навчання в Україні, а я в свою чергу розповідала про себе, про українську молодь, про подорожі та про автостоп, про який він ніколи не чув(дивно).
І от стоявши на пероні уже свого рідного міста, і дивлячись як відкатує (уже не мій) потяг десь далеко до Одеси, я думала, що немає нічого неможливого,немає нічого страшного,недоброго у світі. Усі барикади про страх,небезпеку,злих людей і т.д.,ми будуємо у своїй голові і даємо змогу їм рости,піддаючись та сидячи на місці.
Не бійтесь подорожувати, не бійтесь кидати себе у прірву невідомого.
Подорожуйте,знайомтесь,кохайте,пишіть вірші,малюйте...короче кажучи - живіть!:)

Люблю ранки за те, що повітря чисте; настрій прекрасний; світ спокійний... Він прокидається.

уривок із серії "Листи..."

Лист до Кам`янця.

Ми познайомились так випадково. Ти собі такий простий, трохи сором`язливий, тихий, але дуже привітний та чемний. Я дівчина з великого міста, звикша до швидкого темпу життя, звикша завше кудись поспішати.

Чим ти мене вразив, чим дав зрозуміти мою значимість у цьому світі? Вперше, за багато років, я почуваю себе спокійно, блукаючи твоїми вуличками та старим містом, відчуваючи під ногами слизьку і незручну бруківку. Я сумую за тобою. Щоночі спогади про наші теплі вечори не дають мені спокійно спати у своєму рідному місті. Я згадую, як, сидівши на брамі та спалюючи цигарку за цигаркою, милувалась заходом сонця та величчю фортеці, згадую, як ходила з тобою на побачення і ти щодня показував мені все нові живописні вулички та містечка, які я із задоволенням малювала, сидячи прямо на тій незручній бруківці. А пам`ятаєш, як примусив мене взяти велосипед і спуститись до самісінької річки? Як я вагалася, але все ж таки послухала і була дуже рада, хоч і втомлена. А пам`ятаєш ті теплі ночі? Людей з якими ти мене знайомив, натхнення, яке ти мені дарував…

Мені важко осмислити свою закоханість у тебе. Важко осмислити той спокій у собі, який ти заселив у мене. Але я щиро вдячна тобі, мій коханий Кам`янець, за натхнення, за той самий спокій. Ти навчив мене не поспішати, насолоджуватись кожною миттю життя, кохати. Дякую.

***

Земле наче окутана попелом.
Звідки ти з'явився, непроханий?
Ти з'явився, та лишився у мені недопитим,
Ти з'явився, та залишив мене недоторкану.

Скажи, невже Я настільки не кохана?

18.01.2015

***

Відмиваючись від бруду брехала, що відмиється серце.
Кава з цигаркою вранці
Та заплакані очі в люстерці.

Цілувати не своїх коханих
для тебе найсолодше, напевно.
Та на вулицях міста,
У спину, мабуть інтуїтивно,
Кидали погляди, як гострі голки,
Змучені, знедолені жінки.

азербайджанки, італійки, блондинки
та інші непомітні каторжники цього світу.

І комом в горлі стояли ті грубіянки.
На жаль, чи на щастя
Нічиї коханки.
Вони називали тебе "куртизанка" чи "шльондра"
або "німфоманка"
Та кожна з тих курв мріяла, що вона - твоя вихованка.

А ти жартівливо, нещадно грала із ними в мовчанку.
А спілкувалась лише з куртизанками, або наркоманками
або з чужими чоловіками.

І щоранку відмиваючись брехала, що відмиється серце.
І щоранку кава з цигаркою
та заплакані очі в люстерці.

16.01.2015