А можливо, що ми стали тими, від кого батьки казали триматися далі... Усвідомлюючи, хочеться повернути час назад, але з іншого боку, досвід - найкращий вчитель. Довго ламаючи голову над цими думками, як бути, якою бути. для чого бути із ким бути і т.д., прийшла до висновку, що у кожої людини є свої "рамки". І от одні сидять у них і не висовуються. інші, вважаючи себе напевно сміливцями, переступають їх і падають у прірву( мається на увазі у крайнощі, буть то наркотики, алкоголь або ж божевільне кар єрне рабство тощо). Уявімо кожен собі свої "рамки". а тепер уявімо їх із резини. Що ви можете тепер? Та усе! Головне не переступайте через рамки дозоленого і не сидіть у них, а розтягуйте, тягніть і ви ніколи не будете "тими, від кого казали триматись подалі" та й не будете занудою.
