Це був мій перший далекий самостійний!! стоп.
Хмельницький-Тернопіль-Львів.
Незнайшовши компанію я вже думала відкласти подорож до кращих часів, але прокинувшись в неділю зранку я все ж таки горіла бажанням кудись поїхати, аби не сидіти у місті.
Швидо зібравши рюкзак і порахувавши кошти(що ледве дотягувало до 100 грн) я вийшла з дому, було десь пів 8 ранку.
З Хмельницького застопила швидко машину. Чоловік,що мене підвозив уже похилого віку, їхав прямісінько до Тернополя по якимось своїм справам і люб'язно погодився мене підвезти, звичайно що безкоштовно. У дорозі пригостив мене доманіми яблуками та пиріжками з тими ж самими домашніми яблуками)) висадивши мене біля круга у Тернополі, дуже любязний дідусь побажав мені удачі і ми розпрощались.
Чесно, самій було трохи страшнувато стопити, але не менш цікаво.
У Тернополі була вперше, міста не знаю взагалі, телефон простенький, тому на ньому не було GPS або карти, тому орієнтувалась і покладалась повністю на інтуїцію, але все ж таки вирішила скористатись паперовою звичайною картою, яка мені дуже допомогла.
Тернопіль - місто цікаве, але мене особо не вразило. Прогулялась по центру, по парку, познайомилась із цікавою жіночкою, що продавала на вулиці піддержані книжки. Мило з нею побалакали про літературу, улюблених письменників. Отримала від неї подаруночок - цікавеньку книжку. Неділя ранок людей на вулиці мало. Ставало трохи скучно, а було лиш початок 1...І тут мені в голову прийшла ідея зганяти до Львова. Недовго думаючи зорієнтувалась на своїй паперовій карті як дістатись до обїздної, що веде на Львів,запитала у місцевих як дістатись, я сіла на тролейбус, і от уже через хвилин 15-20 я стояла на виїзді з Тернополя,тримаючи палець догори із неймовірним запалом у душі та інтригуючим майбутнім.
Простояла я мабуть з годинку і нарешті мене підібрала парочка, що їхала до Львова аж з Вінниці. Пані Віра та пан Петро дуже любязні,чемні львівяни розпитували мене за подорожі, чи я не боюся,чи знають батьки і т.д. і дивувались як я,молода дівчина,можу собі таке дозволити) Дуже приємні люди, з ними було комфортно їхати та спілкуватись. Підвезли вони мене аж до самісінької Площі Ринок, за що їм велике дякую!Я подарувала їм на згадку малюночок, попередньо написавши побажання та вдячність)
І от я у прекрасному Львові! Ще раз пересвідчилась, що у місто Лева я закохана усім серцем. Прогулявшись по мальовничим вуличкам, познайомившись з такими ж подорожуючими як сама, я була неймовірно рада,що ризикнула і поїхала,а не залишилась сидіти у місті! У Львові гарне все. Будиночки, бруківка, люди, із їхнім розміренним темпом життя, кав ярні... ну усе вражає своїм витонченням та живописністю.
Нагулявшись вдосталь починало уже темніти...Було приблизно пів 7...І тут я зрозуміла, що стопити пізнувато і більш небезпечно. Порахувавши свої гроші я вирішила що вистачить на квиток на потяг.+ був студенський подруги, що дуже мені заощадив як проїзд на трамваї так і на потязі. Взяла білет на 20:40(благо були ще білети,бо народу було дуже багато,а раніше я неподумала взяти)і повернулась у центр гуляти далі.Вечірній Львів, запах справжньої львівської кави, чоловік, що грав на саксофоні...це був неймовірний вечір.
У поїзді також було цікаво. Познайомилась із негром на ім я Ернест, що розповідав мені про Африку,з якої він родом, про своє навчання в Україні, а я в свою чергу розповідала про себе, про українську молодь, про подорожі та про автостоп, про який він ніколи не чув(дивно).
І от стоявши на пероні уже свого рідного міста, і дивлячись як відкатує (уже не мій) потяг десь далеко до Одеси, я думала, що немає нічого неможливого,немає нічого страшного,недоброго у світі. Усі барикади про страх,небезпеку,злих людей і т.д.,ми будуємо у своїй голові і даємо змогу їм рости,піддаючись та сидячи на місці.
Не бійтесь подорожувати, не бійтесь кидати себе у прірву невідомого.
Подорожуйте,знайомтесь,кохайте,пишіть вірші,малюйте...короче кажучи - живіть!:)
Хмельницький-Тернопіль-Львів.
Незнайшовши компанію я вже думала відкласти подорож до кращих часів, але прокинувшись в неділю зранку я все ж таки горіла бажанням кудись поїхати, аби не сидіти у місті.
Швидо зібравши рюкзак і порахувавши кошти(що ледве дотягувало до 100 грн) я вийшла з дому, було десь пів 8 ранку.
З Хмельницького застопила швидко машину. Чоловік,що мене підвозив уже похилого віку, їхав прямісінько до Тернополя по якимось своїм справам і люб'язно погодився мене підвезти, звичайно що безкоштовно. У дорозі пригостив мене доманіми яблуками та пиріжками з тими ж самими домашніми яблуками)) висадивши мене біля круга у Тернополі, дуже любязний дідусь побажав мені удачі і ми розпрощались.
Чесно, самій було трохи страшнувато стопити, але не менш цікаво.
У Тернополі була вперше, міста не знаю взагалі, телефон простенький, тому на ньому не було GPS або карти, тому орієнтувалась і покладалась повністю на інтуїцію, але все ж таки вирішила скористатись паперовою звичайною картою, яка мені дуже допомогла.
Тернопіль - місто цікаве, але мене особо не вразило. Прогулялась по центру, по парку, познайомилась із цікавою жіночкою, що продавала на вулиці піддержані книжки. Мило з нею побалакали про літературу, улюблених письменників. Отримала від неї подаруночок - цікавеньку книжку. Неділя ранок людей на вулиці мало. Ставало трохи скучно, а було лиш початок 1...І тут мені в голову прийшла ідея зганяти до Львова. Недовго думаючи зорієнтувалась на своїй паперовій карті як дістатись до обїздної, що веде на Львів,запитала у місцевих як дістатись, я сіла на тролейбус, і от уже через хвилин 15-20 я стояла на виїзді з Тернополя,тримаючи палець догори із неймовірним запалом у душі та інтригуючим майбутнім.
Простояла я мабуть з годинку і нарешті мене підібрала парочка, що їхала до Львова аж з Вінниці. Пані Віра та пан Петро дуже любязні,чемні львівяни розпитували мене за подорожі, чи я не боюся,чи знають батьки і т.д. і дивувались як я,молода дівчина,можу собі таке дозволити) Дуже приємні люди, з ними було комфортно їхати та спілкуватись. Підвезли вони мене аж до самісінької Площі Ринок, за що їм велике дякую!Я подарувала їм на згадку малюночок, попередньо написавши побажання та вдячність)
І от я у прекрасному Львові! Ще раз пересвідчилась, що у місто Лева я закохана усім серцем. Прогулявшись по мальовничим вуличкам, познайомившись з такими ж подорожуючими як сама, я була неймовірно рада,що ризикнула і поїхала,а не залишилась сидіти у місті! У Львові гарне все. Будиночки, бруківка, люди, із їхнім розміренним темпом життя, кав ярні... ну усе вражає своїм витонченням та живописністю.
Нагулявшись вдосталь починало уже темніти...Було приблизно пів 7...І тут я зрозуміла, що стопити пізнувато і більш небезпечно. Порахувавши свої гроші я вирішила що вистачить на квиток на потяг.+ був студенський подруги, що дуже мені заощадив як проїзд на трамваї так і на потязі. Взяла білет на 20:40(благо були ще білети,бо народу було дуже багато,а раніше я неподумала взяти)і повернулась у центр гуляти далі.Вечірній Львів, запах справжньої львівської кави, чоловік, що грав на саксофоні...це був неймовірний вечір.
У поїзді також було цікаво. Познайомилась із негром на ім я Ернест, що розповідав мені про Африку,з якої він родом, про своє навчання в Україні, а я в свою чергу розповідала про себе, про українську молодь, про подорожі та про автостоп, про який він ніколи не чув(дивно).
І от стоявши на пероні уже свого рідного міста, і дивлячись як відкатує (уже не мій) потяг десь далеко до Одеси, я думала, що немає нічого неможливого,немає нічого страшного,недоброго у світі. Усі барикади про страх,небезпеку,злих людей і т.д.,ми будуємо у своїй голові і даємо змогу їм рости,піддаючись та сидячи на місці.
Не бійтесь подорожувати, не бійтесь кидати себе у прірву невідомого.
Подорожуйте,знайомтесь,кохайте,пишіть вірші,малюйте...короче кажучи - живіть!:)
Комментариев нет:
Отправить комментарий